Привіт, друзі. За два дні стартує останній місяць зими, а отже, календарна весна стає дедалі ближчою. І хоча попереду ще люті морози, і невідомо, чи буде тепло й світло в наших оселях, але я певна, що всередині нас і те, і те незгасиме. І це головне, бо додає нам сил, є головним джерелом нашої стійкості.
Особисто я вже всіма думками про весну. На моєму підвіконні зійшли перші паростки майбутніх білих й рожевих мускарі, які посадила наприкінці листопада; ось-ось розквітнуть карликові нарциси у горщику. Вчора купила ґрунт для розсади і склала перелік насіння однорічників для мого саду, які планую посади на новій, підготовленій з осені, клумбі. Це мене дивним чином організовує і дає змогу думати про день завтрашній.
Sugiura Yasuyoshi. Anemone (2019). Glazed stoneware
А сьогодні натрапила на неймовірної краси й витонченості керамічні квіти японського майстра Сугіури Ясуйосі (Sugiura Yasuyoshi), і залипла на півгодини, поки не переглянула всю доступну в інтернеті інформацію про митця та його творчість. І так захотілося поділитися нею з іншими. Просто погляньте на ці реалістичні зображення квітів, які є справжнім витвором мистецтва!
Мене завжди зворушувала ця неймовірна повага японців до природи, яка виховується змалечку. Адже це їхнє благоговіння перед Матінкою Природою з давніх часів було невід'ємною частиною їхньої культури в цілому й мистецтва зокрема.
І дивлячись на цей рукотворний цвіт магнолії, яка в японській культурі є символом чистоти, весни й тендітної краси, я думаю про те, чи заквітне навесні моя магнолія Суланжа в саду. Позаяк вже три тижні поспіль стоїть у льодовому панцирі, яким скувала її цьогорічна зима…